Історія Одеської астрономічної обсерваторії
(до 145-річчя)

145 років тому Загальна міська дума міста Одеси прийняла рішення про необхідність створення в Одесі "науково-навчальної" астрономічної обсерваторії в складі утвореного в Одесі Імператорського Новоросійського університету. Цим же рішенням для побудови обсерваторії була виділена територія колишнього сигнального телеграфу, розташованого в урочищі Ланжерон, поблизу південно-східного кріпосного валу "суворівської" фортеці, частково зберігся і понині. Однак затримки з фінансуванням, створенням проєкту і інші тодішні зволікання привели до того, що будівництво обсерваторії розпочалося тільки в 1870 році. До цього часу в Одесі вже був створений університет (1865), при ньому кафедра астрономії, яку в 1865-1880 роках очолював випускник Санкт-Петербурзького університету магістр астрономії, згодом доктор астрономії, професор Новоросійського університету Л.Х.Беркевич (1828- 1897), який був першим завідувачем обсерваторією в 1871-1880 роках.

Своїм будівництвом і відкриттям 3 серпня (15 серпня нового стилю) 1871 року обсерваторія зобов'язана фінансовим коштам, виділеним як державним казначейством (31500 рублів), так і Одеської міською думою (20601 рубль). Обсерваторія входила до складу кафедри астрономії та спочатку використовувалася як база для навчальних робіт кафедри, виконуючи, в той же час, ряд доручень міста: перевірку навігаційних приладів кораблів, стеження за правильним ходом міського годинника і визначенням часу запалювання і гасіння міського освітлення. Розуміючи, що якісні астрономічні спостереження вимагають чистої атмосфери, співробітники обсерваторії почали посадку дерев, які згодом стали зачатком Олександрівського парку (нині парк імені Т.Г.Шевченка). Уже в перші роки свого існування співробітники обсерваторії брали участь в експедиційних роботах по визначенню географічних пунктів на Кавказі під час російсько-турецьких воєн, а потім і в самій Туреччині.

Другий завідувач кафедрою і обсерваторією в 1881-1910 роках професор О.К.Кононович (1850-1910) значно розширив обсерваторію, оснастивши її новітнім, найчастіше першим в Росії науковим обладнанням, розширив наукову тематику, перетворивши обсерваторію в одну з найбільших наукових установ університетів країни. У ці роки, крім вивчення руху небесних тіл, в обсерваторії стали розвиватися астрофізичні дослідження Сонця, планет, зір. В історичній літературі О.К.Кононовича цілком справедливо назвали першим астрофізиком півдня Російської імперії. Але він виявився не тільки вченим, але і прекрасним педагогом. З його учнів можна назвати двох академіків Польщі та Румунії: Богдана Залеського і М.М.Донича, лауреата премії Академії наук Франції О.П.Ганського, кавалера багатьох російських, норвезьких і радянських орденів О.С.Васильєва, основоположника статистичної зоряної астрономії, професора Московського і Празького університетів В.В.Стратонова і багатьох інших.

На зміну О.К.Кононовичу до керівництва кафедрою та обсерваторією (1912-1934 рр.) прийшов молодий, але вже зарекомендувавший себе в науковому світі професор О.Я.Орлов (1880-1954), який перебудував будівлі обсерваторії, значно розширив наукову тематику, видав ряд підручників і підготував великий ряд видатних згодом вчених. Серед них слід згадати члена-кореспондента АН УРСР З.М.Аксентьєву, директора Полтавської обсерваторії; видатного астрометриста і директора Симеїзької обсерваторії В.О.Альбіцького; академіка І.І.Вітковського - директора Інституту астрономії АН Польщі; кавалера ордена Почесного легіону Франції М.М.Стойко-Радиленка - директора Міжнародного бюро часу, широт і довгот в Парижі. У О.Я.Орлова працював видатний фізик ХХ століття Г.А.Гамов, в ці ж роки в Одесі починав свої заняття в Астрономічному гуртку і зацікавився космонавтикою двічі Герой Соціалістичної Праці, академік АН СРСР В. П. Глушко.

На долю О.Я.Орлова припав дуже важкий період роботи: Перша світова війна, Жовтнева революція і громадянська війна. Однак О.Я.Орлов, незважаючи на розруху, разом зі співробітниками обсерваторії зробив ряд експедицій, які створили велику кількість станцій (в містах Москва, Полтава, Томськ, Благовєщенськ) для гравіметричних зйомок Алтаю, Сибіру, ​​Забайкалля, європейської частини СРСР і, звичайно, України. Він створив першу гравіметричну карту країни, виділивши багато родовищ корисних копалин. Надалі О.Я.Орлов, обраний членом-кореспондентом АН СРСР (в період роботи в Одесі) і академіком АН УРСР, створив і був директором Полтавської гравіметричної обсерваторії (1926-1934), Головної астрономічної обсерваторії АН УРСР (1944-1952), був директором Карпатської та Київської обсерваторій в довоєнний час. У Московському університеті досі в Кучино (передмістя Москви) працює створений ним відділ геофізики, яким він також керував одночасно з роботою професором Військової Академії в Москві.

Роль роботи О.Я.Орлова в Одесі значна. Він організував геодезичну зйомку одеських лиманів, першу зйомку вулиць міста, берегових схилів, вивчив зсувні проблеми, вплив припливів моря. Запрошені ним співробітники обсерваторії були організаторами ряду кафедр в університетах міста Одеси та керували ними. Його енергія дозволила йому, після ліквідації в 1920 році Новоросійського університету, перетворити обсерваторію в Одеську державну астрономічну обсерваторію, яка у свій час називалася і працювала як Головна державна астрономічна обсерваторія України. Він видавав Морський щорічник для флоту, Одеський астрономічний календар і ряд спеціальних видань. Завдяки роботам О.Я.Орлова в обсерваторії розташовуються два фундаментальних репера, що визначають положення міста і його геофізичні характеристики. Це гравіметричний і геодезичний репери, зареєстровані в світових каталогах та охоронювані державою.

Побоюючись репресій, що прокотилися по науковому світу, О.Я.Орлов виїхав з Одеси і в 1934 році його замінив всесвітньо відомий ще до революції вчений, член-кореспондент АН СРСР, професор К.Д.Покровський (1868-1944). Він відновив кафедру астрономії в створеному в Одесі державному університеті, аспірантуру при ній, був деканом фізико-математичного факультету. Він вніс в роботу обсерваторії нову наукову тематику - дослідження комет і метеорів. Однак головною його життєвою заслугою став порятунок від розграбування Одеської обсерваторії в період окупації Одеси під час Другої світової війни. Як розповідають, в перші дні окупації до К.Д.Покровського, який через старість і хвороби дружини не зміг евакуюватися, прийшли румунські офіцери - мобілізовані астрономи, які навчалися за його книжками, і допомогли поставити охорону. І після звільнення Одеси в обсерваторії нічого не пропало і вона відразу ж змогла почати роботу. Однак К.Д.Покровський був репресований і помер у в'язниці.

Професор В.П.Цесевич (1907-1983), який прибув до Одеси в 1944 році, очолив спочатку кафедру астрономії університету, а потім і обсерваторію. Він доповнив наукову тематику проблемами дослідження змінних зір, фотометрією астероїдів, дослідженням штучних супутників Землі, рядом інших наукових проблем. В.П.Цесевич створив в Одесі потужну групу телескопобудування, яка створила близько 40 телескопів з розмірами дзеркал в межах 30-100 см, почав створення телескопа з діаметром дзеркала 1,5 метра. Він зачинатель Одеського радіотелескопу РАТАН-4, розташованого в селі Маяки. У Маяках і в Крижанівці В.П.Цесевичем засновані заміські астрономічні спостережні станції. Цей вчений, педагог і популяризатор домігся відкриття Одеського Планетарію (1963 р.), активно виступав з лекціями в Товаристві "Знання", підготував великий загін вчених, педагогів і лекторів. Список його наукових публікацій перевищує 650 найменувань, а підготовлених ним кандидатів наук - 40 осіб.

В.П.Цесевич для Одеси зробив багато, і в першу чергу як викладач вищої школи, популяризатор і організатор науки. Він був завідувачем кафедрами, або професором кафедр в багатьох одеських вузах: університеті, педагогічному, холодильному, будівельному і водному інститутах, організував кафедру морехідної астрономії у Вищому морехідному училищі. Його лекції прослухали багато випускників цих вузів 1944-1970 років. 

В.П.Цесевич домігся відкриття в місті Одеського Планетарію імені К. Е. Ціолковського і забезпечив його роботу. Він був одним із засновників товариства "Знання" і найактивнішим його лектором, керував Одеським відділенням Всесоюзного астрономо-геодезичного товариства і за заслуги перед державою був нагороджений орденами і медалями, був обраний членом-кореспондентом АН УРСР, Заслуженим діячем науки і техніки України. Завдяки науковим працям В.П.Цесевича і вкладу одеських астрономів у науку астероїду № 2606 присвоєно ім'я "Одеса".

Серед учнів В.П.Цесевича, до яких відноситься і автор публікації, понад півтора десятка докторів наук, серед яких член-кореспондент АН СРСР, директор Пулковської обсерваторії В.К.Абалакін, є ряд Заслужених діячів науки Росії та України, орденоносців, є депутати рад різних рівнів, включаючи Верховну Раду України. Завдяки В.П.Цесевичу і подарованому ним телескопу з діаметром дзеркала 40 см в Сегедському університеті (Угорщина) створена Астрономічна обсерваторія, пізніше - обсерваторія в Свіднику (Словаччина). При його допомозі створені високогірні спостережні бази обсерваторії в Вірменії, на Північному Кавказі і в Туркменії. Були експедиції з цією метою на Памір, в Забайкальські Монди і багато інших місць. Уже пізніше, розпочате при В.П.Цесевичі створення телескопа з діаметром дзеркала 1 метр, було закінчено. У 2000 році телескоп встановлений в Вигорлатській астрономічній обсерваторії (Словаччина), якою керує один з учнів В.П.Цесевича, кандидат фізико-математичних наук І.Кудзей.

Після професора В.П.Цесевича в 1983-1989 роках обсерваторією керував кандидат наук Ю.О.Медведєв (1937-1999), а з 1990 року - перший виборний директор, за сумісництвом завідувач кафедри астрономії з 1983 року, професор В.Г. Каретніков. У важкий час перших років незалежності України, коли зарплати не виплачували місяцями, в обсерваторії сім років був постійний штатний склад в 136 чоловік і виходила велика наукова продукція. Було завершено і встановлено нові телескопи: діаметр дзеркала 80-см - в Туркменії, 100-см - в Словаччині. Була виконана комп'ютеризація досліджень, що дозволило без засобів на обладнання, але з хорошими міжнародними зв'язками, отримувати сучасний спостережний матеріал і публікувати результати досліджень світового рівня. Це призвело до визнання в наукових колах Одеської астрономічної обсерваторії і переведення її в ранг Науково-дослідного інституту 1 категорії при збереженні історичної назви "Астрономічна обсерваторія".

Не менш важливою для культури і освіти нашого міста, області та країни в цілому стала робота по збереженню викладання астрономії в школах України. У 1993 році дивним рішенням Міністерство освіти виключило з програми шкільної освіти цей не тільки природничо-науковий, але й маючий велике світоглядне і культурологічне значення предмет. Нашими зусиллями було організовано написання і друкування підручника "Астрономія" українською мовою для середньої школи, і астрономія була повернута в школи, відкритий Планетарій-лекторій, який відвідують школярі міста і області, стали проводитися щорічні конференції вчителів фізики й астрономії шкіл міста та області. А для компенсації нестачі шкільної астрономічної літератури, ми стали випускати «Одеський астрономічний календар», в якому враховані потреби вчителів астрономії та учнів. Ця робота приносить плоди і ми сподіваємося, що освіта школярів буде вище.

Новітній період обсерваторії такий. У 2006 році В.Г.Каретніков (через хворобу) перейшов на посаду головного наукового співробітника і професора кафедри. Керівництво обсерваторією і кафедрою в результаті виборів прийняв на себе професор С.М.Андрієвський. В даний час Одеська астрономічна обсерваторія - підрозділ Одеського національного університету - є провідною в світі організацією з дослідження хімічної та динамічної еволюції зір і галактик. Активно розвиваються новітні методики спостереження зір, метеорів, штучних супутників Землі, небесно-механічні дослідження, випускаються підручники з астрономії, науковий журнал "Odessa Astronomical Publications", Одеський астрономічний календар. Можна вважати, що найперша в Одесі (з 1871 року) науково-дослідна установа Одеси продовжує активно працювати і приносити місту і державі високу наукову і освітню користь і авторитет в світі.

В.Г.Каретніков,
доктор фізико-математичних наук, професор,
академік Академії наук вищої школи України,
директор Одеської астрономічної обсерваторії в 1990-2006 роках.