Історія Одеської астрономічної обсерваторії

В 1863 році Загальна міська дума міста Одеси прийняла рішення про необхідність створення в Одесі "науково-навчальної" астрономічної обсерваторії в складі утвореного в Одесі Імператорського Новоросійського університету. Цим же рішенням для побудови обсерваторії була виділена територія колишнього сигнального телеграфу, розташованого в урочищі Ланжерон, поблизу південно-східного кріпосного валу "суворівської" фортеці, частково зберігся і понині. Однак затримки з фінансуванням, створенням проєкту і інші тодішні зволікання привели до того, що будівництво обсерваторії розпочалося тільки в 1870 році. До цього часу в Одесі вже був створений університет (1865), при ньому кафедра астрономії, яку в 1865-1880 роках очолював випускник Санкт-Петербурзького університету магістр астрономії, згодом доктор астрономії, професор Новоросійського університету Л.Х.Беркевич (1828- 1897), який був першим завідувачем обсерваторією в 1871-1880 роках.

Своїм будівництвом і відкриттям 3 серпня (15 серпня нового стилю) 1871 року обсерваторія зобов'язана фінансовим коштам, виділеним як державним казначейством (31500 рублів), так і Одеської міською думою (20601 рубль). Обсерваторія входила до складу кафедри астрономії та спочатку використовувалася як база для навчальних робіт кафедри, виконуючи, в той же час, ряд доручень міста: перевірку навігаційних приладів кораблів, стеження за правильним ходом міського годинника і визначенням часу запалювання і гасіння міського освітлення. Розуміючи, що якісні астрономічні спостереження вимагають чистої атмосфери, співробітники обсерваторії почали посадку дерев, які згодом стали зачатком Олександрівського парку (нині парк імені Т.Г.Шевченка). Уже в перші роки свого існування співробітники обсерваторії брали участь в експедиційних роботах по визначенню географічних пунктів на Кавказі під час російсько-турецьких воєн, а потім і в самій Туреччині.

Другий завідувач кафедрою і обсерваторією в 1881-1910 роках професор О.К.Кононович (1850-1910) значно розширив обсерваторію, оснастивши її новітнім, найчастіше першим в Росії науковим обладнанням, розширив наукову тематику, перетворивши обсерваторію в одну з найбільших наукових установ університетів країни. У ці роки, крім вивчення руху небесних тіл, в обсерваторії стали розвиватися астрофізичні дослідження Сонця, планет, зір. В історичній літературі О.К.Кононовича цілком справедливо назвали першим астрофізиком півдня Російської імперії. Але він виявився не тільки вченим, але і прекрасним педагогом. З його учнів можна назвати двох академіків Польщі та Румунії: Богдана Залеського і М.М.Донича, лауреата премії Академії наук Франції О.П.Ганського, кавалера багатьох російських, норвезьких і радянських орденів О.С.Васильєва, основоположника статистичної зоряної астрономії, професора Московського і Празького університетів В.В.Стратонова і багатьох інших.

На зміну О.К.Кононовичу до керівництва кафедрою та обсерваторією (1912-1934 рр.) прийшов молодий, але вже зарекомендувавший себе в науковому світі професор О.Я.Орлов (1880-1954), який перебудував будівлі обсерваторії, значно розширив наукову тематику, видав ряд підручників і підготував великий ряд видатних згодом вчених. Серед них слід згадати члена-кореспондента АН УРСР З.М.Аксентьєву, директора Полтавської обсерваторії; видатного астрометриста і директора Симеїзької обсерваторії В.О.Альбіцького; академіка І.І.Вітковського - директора Інституту астрономії АН Польщі; кавалера ордена Почесного легіону Франції М.М.Стойко-Радиленка - директора Міжнародного бюро часу, широт і довгот в Парижі. У О.Я.Орлова працював видатний фізик ХХ століття Г.А.Гамов, в ці ж роки в Одесі починав свої заняття в Астрономічному гуртку і зацікавився космонавтикою двічі Герой Соціалістичної Праці, академік АН СРСР В. П. Глушко.

На долю О.Я.Орлова припав дуже важкий період роботи: Перша світова війна, Жовтнева революція і громадянська війна. Однак О.Я.Орлов, незважаючи на розруху, разом зі співробітниками обсерваторії зробив ряд експедицій, які створили велику кількість станцій (в містах Москва, Полтава, Томськ, Благовєщенськ) для гравіметричних зйомок Алтаю, Сибіру, ​​Забайкалля, європейської частини СРСР і, звичайно, України. Він створив першу гравіметричну карту країни, виділивши багато родовищ корисних копалин. Надалі О.Я.Орлов, обраний членом-кореспондентом АН СРСР (в період роботи в Одесі) і академіком АН УРСР, створив і був директором Полтавської гравіметричної обсерваторії (1926-1934), Головної астрономічної обсерваторії АН УРСР (1944-1952), був директором Карпатської та Київської обсерваторій в довоєнний час. У Московському університеті досі в Кучино (передмістя Москви) працює створений ним відділ геофізики, яким він також керував одночасно з роботою професором Військової Академії в Москві.

Роль роботи О.Я.Орлова в Одесі значна. Він організував геодезичну зйомку одеських лиманів, першу зйомку вулиць міста, берегових схилів, вивчив зсувні проблеми, вплив припливів моря. Запрошені ним співробітники обсерваторії були організаторами ряду кафедр в університетах міста Одеси та керували ними. Його енергія дозволила йому, після ліквідації в 1920 році Новоросійського університету, перетворити обсерваторію в Одеську державну астрономічну обсерваторію, яка у свій час називалася і працювала як Головна державна астрономічна обсерваторія України. Він видавав Морський щорічник для флоту, Одеський астрономічний календар і ряд спеціальних видань. Завдяки роботам О.Я.Орлова в обсерваторії розташовуються два фундаментальних репера, що визначають положення міста і його геофізичні характеристики. Це гравіметричний і геодезичний репери, зареєстровані в світових каталогах та охоронювані державою.

Побоюючись репресій, що прокотилися по науковому світу, О.Я.Орлов виїхав з Одеси і в 1934 році його замінив всесвітньо відомий ще до революції вчений, член-кореспондент АН СРСР, професор К.Д.Покровський (1868-1944). Він відновив кафедру астрономії в створеному в Одесі державному університеті, аспірантуру при ній, був деканом фізико-математичного факультету. Він вніс в роботу обсерваторії нову наукову тематику - дослідження комет і метеорів. Однак головною його життєвою заслугою став порятунок від розграбування Одеської обсерваторії в період окупації Одеси під час Другої світової війни. Як розповідають, в перші дні окупації до К.Д.Покровського, який через старість і хвороби дружини не зміг евакуюватися, прийшли румунські офіцери - мобілізовані астрономи, які навчалися за його книжками, і допомогли поставити охорону. І після звільнення Одеси в обсерваторії нічого не пропало і вона відразу ж змогла почати роботу. Однак К.Д.Покровський був репресований і помер у в'язниці.

Професор В.П.Цесевич (1907-1983), який прибув до Одеси в 1944 році, очолив спочатку кафедру астрономії університету, а потім і обсерваторію. Він доповнив наукову тематику проблемами дослідження змінних зір, фотометрією астероїдів, дослідженням штучних супутників Землі, рядом інших наукових проблем. В.П.Цесевич створив в Одесі потужну групу телескопобудування, яка створила близько 40 телескопів з розмірами дзеркал в межах 30-100 см, почав створення телескопа з діаметром дзеркала 1,5 метра. Він зачинатель Одеського радіотелескопу РАТАН-4, розташованого в селі Маяки. У Маяках і в Крижанівці В.П.Цесевичем засновані заміські астрономічні спостережні станції. Цей вчений, педагог і популяризатор домігся відкриття Одеського Планетарію (1963 р.), активно виступав з лекціями в Товаристві "Знання", підготував великий загін вчених, педагогів і лекторів. Список його наукових публікацій перевищує 650 найменувань, а підготовлених ним кандидатів наук - 40 осіб.

В.П.Цесевич для Одеси зробив багато, і в першу чергу як викладач вищої школи, популяризатор і організатор науки. Він був завідувачем кафедрами, або професором кафедр в багатьох одеських вузах: університеті, педагогічному, холодильному, будівельному і водному інститутах, організував кафедру морехідної астрономії у Вищому морехідному училищі. Його лекції прослухали багато випускників цих вузів 1944-1970 років. 

В.П.Цесевич домігся відкриття в місті Одеського Планетарію імені К. Е. Ціолковського і забезпечив його роботу. Він був одним із засновників товариства "Знання" і найактивнішим його лектором, керував Одеським відділенням Всесоюзного астрономо-геодезичного товариства і за заслуги перед державою був нагороджений орденами і медалями, був обраний членом-кореспондентом АН УРСР, Заслуженим діячем науки і техніки України. Завдяки науковим працям В.П.Цесевича і вкладу одеських астрономів у науку астероїду № 2606 присвоєно ім'я "Одеса".

Серед учнів В.П.Цесевича, до яких відноситься і автор публікації, понад півтора десятка докторів наук, серед яких член-кореспондент АН СРСР, директор Пулковської обсерваторії В.К.Абалакін, є ряд Заслужених діячів науки Росії та України, орденоносців, є депутати рад різних рівнів, включаючи Верховну Раду України. Завдяки В.П.Цесевичу і подарованому ним телескопу з діаметром дзеркала 40 см в Сегедському університеті (Угорщина) створена Астрономічна обсерваторія, пізніше - обсерваторія в Свіднику (Словаччина). При його допомозі створені високогірні спостережні бази обсерваторії в Вірменії, на Північному Кавказі і в Туркменії. Були експедиції з цією метою на Памір, в Забайкальські Монди і багато інших місць. Уже пізніше, розпочате при В.П.Цесевичі створення телескопа з діаметром дзеркала 1 метр, було закінчено. У 2000 році телескоп встановлений в Вигорлатській астрономічній обсерваторії (Словаччина), якою керує один з учнів В.П.Цесевича, кандидат фізико-математичних наук І.Кудзей.

Після професора В.П.Цесевича в 1983-1989 роках обсерваторією керував кандидат наук Ю.О.Медведєв (1937-1999), а з 1990 року - перший виборний директор, за сумісництвом завідувач кафедри астрономії з 1983 року, професор В.Г. Каретніков. У важкий час перших років незалежності України, коли зарплати не виплачували місяцями, в обсерваторії сім років був постійний штатний склад в 136 чоловік і виходила велика наукова продукція. Було завершено і встановлено нові телескопи: діаметр дзеркала 80-см - в Туркменії, 100-см - в Словаччині. Була виконана комп'ютеризація досліджень, що дозволило без засобів на обладнання, але з хорошими міжнародними зв'язками, отримувати сучасний спостережний матеріал і публікувати результати досліджень світового рівня. Це призвело до визнання в наукових колах Одеської астрономічної обсерваторії і переведення її в ранг Науково-дослідного інституту 1 категорії при збереженні історичної назви "Астрономічна обсерваторія".

З 2006 року обсерваторію і кафедру астрономії очолював д.ф.-м.н., проф. С.М.Андрієвський. Але згодом, кафедра астрономії була приєднана до кафедри теоретичної фізики фізичного факультету ОНУ, а через певний час відбулось об’єднання математичного і фізичного факультетів з утворенням єдиної кафедри фізики та астрономії. 

У 2000-ні роки НДІ “АО” ОНУ продовжував виконувати завдання за держбюджетними конкурсними темами та декількома госпдоговорними темами. Завдяки спонсорській допомозі і особистій участі в роботах колишнього випускника кафедри астрономії ОНУ та співробітника обсерваторії В.В.Жукова, на спостережній станції в с. Маяки був доведений до ладу, оснащений сучасним обладнанням і запрацював багатофункціональний ОМТ-800 – автоматизований телескоп з діаметром головного дзеркала 800 мм. Завдяки співпраці з Шанхайською обсерваторією був автоматизований та встановлений на станції в с. Маяки швидкісний супутниковий телескоп КТС. Продовжив роботу сучасний телевізійний метеорний патруль на спостережнiй станцiї Крижанiвка. Завдяки активним діям Голови Одеського астрономічного товариства М.І.Рябова (к.ф.-м.н., співробітника Одеської обсерваторії Радіоастрономічного інституту НАНУ), допомозі спонсорів та у співпраці з міською владою Одеси на території обсерваторії побудовано і запущено в дію університетський цифровий Планетарій.

В другій половині ХХ століття в Одеській обсерваторiї було накопичено велику колекцію (бiльш як 100 тисяч) фотографiчних платiвок iз зображеннями зоряного неба, яка є третьою у свiтi за кількістю і яка у XXI столітті стала суттєвим внеском обсерваторії як складової Віртуальної Астрономічної Обсерваторії України. Наукова бібліотека обсерваторії має бiльш як 200 тисяч одиниць зберiгання. Відновлено видання «Одеського астрономічного календаря» та наукового журналу «Odessa Astronomical Publications».

 На початку 2021 року відбулося катастрофічне для обсерваторії зменшення державного фінансування, що призвело до звільнення майже 90 відсотків штатних співробітників. Згодом ситуція з фінансуванням трохи виправилася – за результатами конкурсів наукових проєктів в МОН України обсерваторія отримала фінансування, яке дозволило збільшити штат установи до 14 науковців. У 2023 році обсерваторією виконуються дві держбюджетні теми, наукові керівники яких – доктори наук В.В. Ковтюх та Т.В.Мішеніна. 

У вересні 2021 року Наказом Ректора був утворений Навчально-науковий центр освітніх програм «Астрономічна обсерваторія», під який виділено ставку директора обсерваторії та 3 ставки фахівців, які виконують обов’зки начальників позаміських спостережних станцій та матеріально-відповідальних осіб. Директором ННЦ «Астрономічна обсерваторія» ОНУ призначений завідуючий Відділом космічних досліджень канд. фіз.-мат. наук М. І. Кошкін.